35-річний Андрій Веретельник загинув 18 березня в садовому товаристві «Калина» у селі Блиставиця Бучанського району на Київщині. Його разом із цивільною дружиною Світланою Лапай розстріляли російські окупанти.

Андрій жив у селищі Гостомель, працював у магазині спорттоварів. Із дружиною Світланою прожив понад 10 років.

У перший день повномасштабної війни пара з міркувань безпеки перебралася з Гостомеля в садове товариство у Блиставиці. Утім неподалік нього базувались військові РФ. Вони застрелили Андрія та Світлану.

«У перший день війни ми бачили Андрія та мою маму востаннє, – розповіла донька Світлани Олена Магльована. – А далі постійно зідзвонювалися. Вони перебували в окупації, не встигли виїхати… Разом прожили більше 10 років і загинули в один день».

Олена пригадує Андрія доброю та відповідальною людиною. «Андрій завжди намагався допомогти іншим,  – розповіла Олена Магльована. – Він добре ставився і до мене, і до мого сина. Ми завжди пам'ятатимемо його...», – написала падчерка чоловіка Олена. Окрім неї, в Андрія залишилися також батько та онук.

Дата народження  22.01.1988 р.

Дата смерті 01.03.2022р. 

Трохи менше місяця житель Гостомеля Віктор Асташенков не дожив до 70 років. Він помер 30 березня 2022, напередодні звільнення селища від російських окупантів. Віктор впав в інсулінову кому, ліків на той час дістати було ніде…

Віктор Асташенков родом із Донеччини, був військовим. Після переїзду в Гостомель до пенсії працював у військовому містечку. Віктор хворів на цукровий діабет, йому необхідно було щодня колоти інсулін, запаси якого були обмежені, а під час окупації дістати препарат не було змоги.

«Коли 17 березня мама померла від черепно-мозкової травми після вибуху снаряда в нас у дворі, він дуже важко це пережив. Батько був тоді на вулиці поряд з мамою, отримав контузію. А через деякий час упав в інсулінову кому… Помер 30 березня, переживши маму на два тижні», – розповідає пасинок Віктора, Олександр.

Із Тетяною Віктор познайомився у Гостомелі, вона на той час була вдовою. Пара прожила разом 15 років. Мали господарство: курей, качок, а також – собаку й кота. У перші дні повномасштабної війни Тетяна та Віктор не хотіли евакуюватися з селища, аби не покидати домашніх тварин.

«Віктор буквально пилинки з мами здував. Останнім часом, скільки я пам’ятаю, він готував завжди – любив це. І вдавалося дуже смачно. Мама по господарству поралася, а він любив біля плити стояти», – пригадав Олександр.

Віктора Асташенкова сусіди поховали спочатку на подвір’ї, а після ексгумації – на цвинтарі Гостомеля.

У нього залишилися рідні син з дочкою та пасинок.