24.02.2022. Початок цього страшного дня був у всіх однаковий. Близько 6 ранку, вибухи в районі військового містечка.

Ми тоді із сім’єю ще погано розуміли масштаби всієї трагедії. Мама із татом пішли за продуктами, ліками.. (дідусь гіпертонік, а ще ми всі хворіли на ковід тоді). 

12:37 ворожі гелікоптери летять над центральним озером в сторону аеропорту Антонов, починається бій. На ніч ми вирішили ночувати у погрибі. Близько 22:00 було чути вибухи зі сторони аеропорту. 

25.02.2022. Десь 8 ранку, окупанти їдуть в сторону Гостомельського мосту (на Київ), починається дуже сильний бій, вибухи лунають вже з двох сторін, літають ворожі винищувачі. 

15:52 колона недобитих рускіх повертається назад. Тоді мені вдалось розгледіти їх детальніше, були одягнені у чорну форму із георгіївськими стрічками. 

26.02.2022-03.03.2022. Ми вже були без світла та газу, постійно сиділи у погрибі. Мама пекла хліб на літній кухні, по мінімуму виходили на вулицю. Кацапи вже ходили по нашій вулиці. 01.03.2022 приліт із міномету на наш город.

04.02.2022. Ворожий танк стає біля нашого гаражу, стріляє в сторону Мостище. Тиша. Приліт в будинок сусідів. Сильний вибух. У нас в погрибі вибиває двері. Пожежа. Ми тікаємо. Тікаємо на сусідню вулицю із усіма речами, що були з нами. Згорає повністю будинок сусідів та наші господарські приміщення (літня кухня, сарай, курятник). Нас приймають сусіди. Тоді були найважчі дні. Дуже потужні вибухи лунали майже три дні. На крані у жк Покровський сидів снайпер, який час від часу стріляв по всьому, що рухалось на вулиці.

04.03.2022-08.03.2022. Далі ми вже залишились на вул. Ватутіна у знайомих. Ситуація стабілізувалась. Вдень кацапи катались по місту, вночі були бої. 

08.03.2022 (точно не пам’ятаю, можливо 07.03.2022) був бій в районі склозаводу, їх тоді добряче розбили. Пам’ятаю, що туди їхало 6-7 танків, назад 1-2.

09.03.2022. Нам приходить звістка, що планується евакуація. Ми зібрались та рушили. Але далеко не поїхали. Зупинились на вул.Ювілейній біля будинку Дубовецької А.М.  Над нами літав ворожий літак. Тоді на вулицях Ювійленій, Дніпровській, Яровій стояв весь Гостомель.. евакуація зірвана. Кацапи вивозять людей в сторону Білорусі. Ми змогли повернутись назад, тоді як у інших не було такої можливості і люди просто стояли поседер вулиць, чекали наступного дня. 

10.03.2022. Начебто дають знову виїхати. Ми зібрались вулицею, це було десь 10-11 ранку, та поїхали. Ми були перші, за нами тоді підтягнулись машини із Ювілейної. Пам’ятаю, ми їхали через центр, далі Покровський (у дворах було багато кацапської техніки, вони ходили вулицями, але нам загрожували), далі склозавод (вщент розбите перехрестя після бою, залишки техніки), по Інститутській ми виїхали в Бучу, до епіцентру, перехрестя на Ворзель.

Забуччя - кацапський блокпост, зупиняли кожну машину. У машині в якій їхала я були діти, тому нас вони не перевіряли, машину із моєю сім’єю також. На блокпості стояли буряти, молоді хлопці, маленькі, худенькі, ніяк не схожі на вєлікую русскую армію, яку показують у кацапських новинах.  Далі ми виїхали на Житомирську трасу і до Білогородки. Дорога з Гостомеля до Києва зайняла у нас 8 годин.