Опис подій захоплення аеропорту ім.Антонова в Гостомелі (лютий – березень 2022 року)

На початку повномасштабного вторгнення росіяни планували захопити аеродром Гостомель на північному заході від Києва і використати його як платформу для висадки повітряно-десантних військ, щоб пришвидшити захоплення Києва. Зробити це збиралися за допомогою простого плану. Десант першої хвилі повинен був зненацька захопити летовище в Гостомелі і підготувати його до прийому основних військ. Вони мали прибути в аеропорт другою хвилею на транспортниках Іл-76 повітряно-космічних військ росії. З Гостомеля можна було рухатися до Києва як з північного напрямку — у бік Мінського масиву та Оболоні, так і з західного — у бік Святошина. З південного боку дзеркальна операція мала відбутися на військовому аеродромі у Василькові, що за 30 км від Києва. Але все мало початися з Гостомеля.  Якби операція росіян в Гостомелі вдалася, то за лічені кілометри від Києва з’явилося б близько п’яти тисяч російських військових на бронетехніці. Надалі з кожним днем до них мали приєднуватися додаткові сили, які висувалися з білорусі через Чорнобильську зону до Житомирської та Київської областей. У зоні дії російської ствольної артилерії, яка підтягнулася б до Києва, опинилося б фактично все місто.

Оборону стратегічно важливого аеропорту мала забезпечувати 4-та бригада Нацгвардії з місцем базування в Гостомелі. У грудні 2021 року найбоєздатнішу частину бригади, кількасот військових-контрактників, відправили для бойового злагодження на Львівщину, на Яворівський полігон. Після двох місяців тренувань, 20 лютого 2022 року, вони, навіть не заїжджаючи в Гостомель, вирушили на ротацію до Луганщини. Отож у військовій частині, розташованій біля аеродрому в Гостомелі, залишилося кілька сотень людей — переважно строковики та адміністративний персонал. На ДП ім.Антонова жили буденним життям: охорону не посилили ані на летовищі в Гостомелі, ані на території самого авіагіганта у Святошині у м.Києві.

У військовій частині Нацгвардії біля Гостомеля теж нічого особливого не відбувалося. Хіба що за кілька тижнів до вторгнення строковиків вперше запустили на позиції аеродрому. Туди ж вивели кілька зенітних установок і роздали бійцям ПЗРК "Ігла". До самої частини в 20-х числах лютого приїхало командування, аби розвідати обстановку. Жодних пояснень не було надано.

Близько четвертої години ранку 24 лютого 2022 року росія почала перший масований ракетний обстріл українських регіонів: понад пів сотні ракет полетіли здебільшого по аеродромах, складах та іншій військовій інфраструктурі. Були влучання і по цивільних об'єктах. Близько п’ятої ранку у частині оголосили бойову тривогу. Нацгвардійцям тут же почали роздавати штатну зброю — пістолети, автомати  та екіпірування.

Тривогу оголосили і прикордонникам, які несли службу при міжнародному аеропорту, статус якого мав Гостомель. Рано-вранці до прикордонного пункту Гостомеля прибули 12 прикордонників — десятеро чоловіків і дві жінки. Прикордонники чекали розпоряджень від свого командування про те, що вони мають робити далі, але жодних наказів їм так і не надійшло.

Після шостої ранку російська ракета прилетіла просто на територію частини Нацгвардії: вона влучила в плац — між цивільним гуртожитком і казармами. Воронка виявилася чималою — в людський зріст завглибшки, але жертв чи постраждалих від вибуху не було.

Близько сьомої ранку Президент України Володимир Зеленський звернувся до українського народу.  Він говорив, що росія здійснила удари по нашій військовій інфраструктурі та по наших  прикордонних загонах. У багатьох містах України було чутно вибухи. Ми вводимо воєнний стан на всій території нашої держави.

Після восьмої ранку на територію військової частини 3018 прибула група спецпризначенців Головного управління розвідки Міноборони України, усього близько трьох десятків бійців. Керівник цього відомства-Кирило Буданов. Воєнні розвідники ще напередодні 24 лютого виїжджали до Гостомеля на рекогносцировку.  Уже на той час розвідники прибули до Гостомеля з конкретною ціллю. «Нам сказали, що очікується наступ. Треба зробити так, щоб аеродром не змогли захопити відразу, дати час для 72-ї бригади «Чорних Запорожців» (відповідальної за оборону Києва) підтягнути артилерію», — каже Ігор, один з членів тієї групи.

Попри загальний нервовий настрій, о 9-й годині ранку на аеродром приїхали працівники Антонова — близько 80 цивільних, приблизно десята частина персоналу аеродрому.

Вони провели нараду і вирішили насамперед перебазувати «Мрію» зі стоянки подалі від злітно-посадкової смуги, щоб її не знищили. Літак саме був на технічному обслуговуванні. Роботи на ньому майже закінчили, 24 лютого чекали лише на доставку одного відремонтованого двигуна. Окрім того, працівники Антонова розосередили інші літаки, щоб унеможливити їх одночасне знищення. Усі ці роботи завершили до 11-ї ранку.

На самому аеродромі були дві позиції нацгвардійців — до 20 бійців. Вони мали ПЗРК "Ігла", зенітні установки та стрілецьку зброю. Військові розповідають, що в спеціальних боксах на території частини стояли кілька танків та БТРів. Танки були несправними, тому так і залишилися в боксах, а БТР, які були на ходу, теж вигнали на позиції. Уся інша техніка була на Сході.

Близько 12:00 дня з боку білорусі почали один за одним вилітати російські вертольоти — ударні Ка-52 та транспортні Мі-8. Одразу стало зрозуміло, що їх багато — кілька десятків. Хлопці-нацгвардійці зрозуміли, що це не українські гелікоптери. Швидко передали інформацію по рації. «Ну, і почалася «двіжуха»», — каже Руслан. Вони отримали команду: «Вогонь на ураження!» Ми почали по них стріляти, а вони у відповідь по нас. Як тільки по них почала працювати наша ЗУшка, то вони одразу по ній почали стріляти», — згадує хлопець.

Руслан зі своєї позиції почав працювати з ПЗРК: «Прицілився, вистрілив — і збив. Я вистрілив — і одразу почав тікати, забіг за ріг будинку, бо гелікоптер почав розвертатися — я думав, що він по нас буде працювати. А він впав десь там у Блиставиці (село за 5 км від Гостомеля)». Ще один гелікоптер, за його словами, підбили з ЗУшки, він приземлився.
Ще один гелікоптер збив 25-річний на той час молодший лейтенант Сергій Фалатюк. «Я побачив Ка-52, підбіг до ракети, закинув на плече. 

Відкинув приціли, відтягнув ручку накола і зробив накол, прицілився в гелікоптер, побачив, що він дуже близько до мене, я його пропустив, розвернувся і стрельнув йому навздогін», — розповів Фалатюк. Уламки того самого Ка-52 довгий час лежали на звалищі біля аеродрому.

Після 11-ї ранку, коли почалися бої, беззбройні прикордонники, які перебували в Гостомелі, перебігли в бомбосховище. Воно було розташоване в окремій будівлі харчоблоку на території аеродрому. До цього ж бомбосховища згодом прибігли цивільні працівники ДП «Антонов» і близько десятка нацгвардійців.

Висадку десанту транспортними вертольотами прикривали ударні гелікоптери. «Вони постійно кружляли навколо бази, навколо аеропорту, саме там, де перебували наші хлопці. Бойовим курсом заходили, вистрілювали свої ракети, працювали з 30-міліметрових автоматичних пушок».

За ситуацією на аеродромі спостерігали жителі Гостомеля та сусідніх населених пунктів. Вони знімали кадри боїв на відео та миттєво поширювали їх в соцмережах. Практично весь світ у режимі реального часу бачив, що відбувається в Гостомелі.

Проте менш ніж за дві години бою в українських захисників аеродрому, не готових до повноцінних масштабних бойових дій з противником, який значно переважав їх і кількісно, і в технічному відношенні, закінчився боєкомплект. У цих обставинах близько першої години дня командир прийняв рішення про вихід з аеродрому. Відхід строковиків-нацгвардійців прикривали розвідники. За кілька годин відійшли й вони. Частина захисників Гостомеля так і залишилася на аеродромі — хтось не почув наказу, хтось перебував у бомбосховищі. Після цього в Гостомелі на деякий час все стихло. «Ми вирішили вийти з бомбосховища. І тут нас вже зустрічали росіяни. Вони вже захопили аеродром і його контролювали», — розповідав один із прикордонників. Вийшли назовні і цивільні з Антонова. «Бомбосховище має два входи-виходи. На один з виходів ми вийшли — і російський військовий з георгіївською стрічкою направив на нас автомат», — згадує начальник аеродромно-диспетчерського центру ДП «Антонов» Володимир Смусь. Тоді саме він почав переговори про евакуацію персоналу. «Коли ми спілкувалися з росіянами, то вони сказали: „Вы ничего не бойтесь, мы пришли вас освобождать“. Це в них була як мантра».

Після переговорів росіяни дозволили всім цивільним залишити аеродром. З ними відпустили і двох жінок-прикордонниць. Усім іншим військовим наказали повернутися в бомбосховище. З цього моменту десятеро прикордонників та стільки ж нацгвардійців опинилися в полоні в росіян. У них відібрали телефони, і хлопці вже не знали, що відбувається назовні. Кілька днів їх годували російськими сухпайками, когось час від часу виводили на вулицю щось вантажити, переносити або складати трупи росіян після українських обстрілів, а хтось весь час сидів у бомбосховищі. Згодом усіх полонених вивезли суходолом до Білорусі, а звідти — доправили до СІЗО на територію Росії.

А в другій половині дня 24 лютого в Гостомелі знову стало дуже гучно. Це почала працювати артилерія 72-ї бригади ЗСУ, яка якраз дійшла до Києва з пункту свого базування, Білої Церкви. Цією бригадою на той час командував Олександр Вдовиченко. Отож близько 17:00 24 лютого 2022 року  підрозділи артилерійського дивізіону 72-ї бригади під командуванням полковника Олега Кобзаренка, які зайняли позиції на околицях Києва, почали завдавати ударів по злітно-посадковій смузі аеродрому в Гостомелі.

Завданням було якомога серйозніше пошкодити смугу, аби на ній не міг приземлитися жоден російський Іл-76. А також дати росіянам зрозуміти, що, якщо їхній транспортник таки спробує сісти в Гостомелі, його тут же накриє українська артилерія.

Це сталося саме вчасно. О 17:41 засновник розслідувальницької групи Bellingcat Христо Грозєв написав у своєму твітері: «Джерела в українській владі повідомили мені, що 18 літаків Іл-76 вилетіли з Пскова (саме там базується 76-та десантно-штурмова дивізія зс рф, яка вважається однією з найбоєздатніших частин російської армії,  у напрямку Києва і прибудуть приблизно за годину». Паралельно вже в перший день боїв по злітці Гостомеля відпрацювала і українська авіація. 72-га бригада тримала оборону Києва протягом наступного місяця і періодично завдавала ударів по Гостомельському аеродрому.

«[Після 24 лютого] вони [росіяни] ще намагалися провести туди десантування. Але коли була доповідь, що летять літаки, ми наводилися і працювали по злітній смузі. За якийсь час ворог відмовився від десантування і налагодив логістику по суходолу», — розповідав Олександр Вдовиченко.

Уже в ніч з 24 на 25 лютого в Гостомель почали підтягуватися російські війська, які підходили туди з білорусі через Чорнобильську зону. На аеродромі розгорнули пункт управління, а на його смузі та в спорудах на території аеродрому почав працювати своєрідний хаб російської техніки, готової до подальших дій. По цих об'єктах періодично продовжувала завдавати ударів 72-га бригада. Обгорілі рештки російської техніки у Гостомелі — це здебільшого результат саме цієї роботи.

Бої за Гостомельський аеродром тривали до останніх днів березня 2022 року. 2 квітня Міноборони України оголосило, що територія Київської області звільнена від росіян.

«Коли ми сюди повернулися після деокупації, було відчуття жаху. Корпуси знищені, ангари знищені, літаки понівечені. Вся територія в осколках, залишках боєкомплектів, спалена техніка. Це було жахливо», — згадує представник ДП «Антонов» Володимир Смусь.

«Коли прибирали територію аеродрому,- каже він,- нарахували 150 одиниць знищеної російської техніки». Тут же він вперше побачив зруйновану «Мрію». За однією з версій — найбільший у світі літак з вертольотів обстріляли росіяни, за іншою — українська артилерія, яка працювала по аеродрому. Але Володимир Смусь вважає, що, найімовірніше, літак спалахнув від розташованої поряд з ангаром палаючої російської техніки, яку знищували ударами українські сили. Цю версію, пояснює Смусь, підтверджує той факт, що передня частина літака, яка була ближче до російської техніки, — повністю згоріла, а задня — вціліла. Більше того, близько третини обладнання «Мрії» цілком придатне для використання в інших літаках.

«Деякі двигуни знищені повністю, а деякі вже пройшли відновлення і використовуються на літаках Ан-124 — вони ідентичні», — каже Смусь.

Утім, у матеріалах слідства СБУ, з якими ми змогли ознайомитися, йдеться про те, що після деокупації у задній частині корпусу «Мрії» виявили некерований реактивний снаряд, який використовується вертольотами Ка-52, тобто російські гвинтокрили стріляли по літаку теж.

Крім «Мрії», в результаті боїв у Гостомелі було знищено ще два літаки — Ан-26 та Ан-74. Ще п’ять — Ан-12, Ан-22, Ан-28, Ан-132D, Ан-124−100−150 — зазнали суттєвих пошкоджень.

Крім основних воєнних подій, що відбувались на Гостомельському аеродромі, росіяни облаштували тут катівні, куди доставляли місцевих жителів і застосовували тортури до них. У лісових посадках поблизу аеродрому після деокупації були знайдені братські могили. Але є цивільні люди, які вижили після пережитих жахів і свідчили про злочини росіян.