Семенюк Анатолій Олегович
Семенюк Анатолій Олегович
13.02.1995 - 19.10.2022.
Старший солдат, старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону в/ч А4007.
Загинув смертю хоробрих в н.п. Авдіївка, Покровського району Донецької області при виконанні бойового завдання, під час ворожого артилерійсько-мінометного обстрілу , отримавши травми несумісні з життям.
Нагороджений медаллю " За жертовність і любов до України" (посмертно).
Має відзнаку "Почесний громадянин Малинської Міської Територіальної Громади"
Родина: Семенюк Світлана Володимирівна – дружина загиблого, 0934416705.
Семенюк Артем Анатолійович (15.02.2023) – син загиблого
Нагороджений посмертно: державною нагородою Медаль "Захиснику Вітчизни"
Медаллю " За жертовність і любов до України"
Січкар Олександр Олександрович
29.09.1974 – 08.02.2024
В/ч 0807, полк 704, РХБЗ
Командир аерозольного маскування
Загинув внаслідок поранення отриманого в ході бойових дій
Соловйов Юрій Володимирович
19.07.1994 - 18.04.2023
Молодший сержант 72 Бригади Чорних Запорожців ВЧ—2167
Брав участь у битві за Мощун та Київ.
Героїчно загинув під час виконання бойового завдання у місті Вугледар
Нагороджений медалями «Захисни Вітчизни» та «Учасник АТО»
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Старов Олександр Олександрович
28.06.1979 – 21.09.2014 року,
Позивний «Старий»
Старшина гранатометник 2-ої роти 2-го взводу 225-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Був двічі поранений, але свій підрозділ не залишив.
Під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік міста Дебальцево, Донецької області, ставши живою стіною разом із побратимом на шляху ворога, прикриваючи своїх, отримав вісім вогнепальних поранень, несумісних із життям.
Олександр народився і виріс у сім’ї військовослужбовця, провів своє дитинство та юність у військовому містечку селища Гостомель, де його друзі пам’ятають його веселим, сміливим, справедливим хлопцем. Сашка завжди перший, завжди нескорений та впертий. У мирний час працював на підприємстві DHL.
Слова Олександра до мами: «Пробачте мамо, а хто, як не я?»
Нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком від Міністерства оборони України, медалями «Захисник Батьківщини», «За жертовність та любов до України», «За мужність», нагрудним знаком «За Україну, за її волю», почесною відзнакою «Велике серце», орденом «За мужність ІІІ ступеня»(посмертно).
Почесний громадянин селища Гостомель
У героя залишилися мама, тато, син, брат…
Степаненко Олександр Олександрович
19.01.1980-21.07.2022
Загинув під Херсоном
Солдат, навідник 3 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини А4587
Нагороджений медаллю за жертовність і любов до України (посмертно)
Загинув під Херсоном
Численні осколкові поранення голови, кінцівок, тулуба. Вибухова травма .