Дата народження – 5 жовтня 1981 року

10 березня 2022 був розстріляний в Бучі

Похований в Києві (Гостомелі?)

Родина : Кадура Наталія Анатоліївна – мати загиблого.

Працював в службі безпеки аеропорту «Антонов». Був учасником АТО у 2015-2016 роках.

У складі групи був учасником АТО. Під час виконання поставлених завдань Олексій Володимирович в складі групи зібрали багато цінної інформації, допомагали групам регулярних військ збройних сил відбивати мітки для артилерії, знешкодили і захопили одну одиницю ворожої броньованої техніки (БМД), зібрали чималу кількість стрілецької зброї та боєприпасів, для озброєння бійців добровольчого формування, роблячи це все на лінії зіткнення з ворогом, а інколи в його тилу ризикуючи своїм життям. Під час окупації допомагав людям, розносив харчі та ліки. 10 березня потрапив у полон і був розстріляний російськими окупантами у м. Буча.

Почесний громадянин міста Буча (посмертно). Нагороджений медаллю «Учасник АТО».

Похований на кладовищі у Києві.

Родина : Кадура Наталія Анатоліївна – мати загиблого.

28.11.68-23.06.23

Позивний «Ювелір»

Сержант. Командир 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А4028 сержант КАЗНАЧЄЄВ Сергій Генадійович, 1968 р.н призваний на військову службу 13.03.2022 Шевченківським РТЦК та СП у м. Києві

Родина: Казначєєва Наталія Анатоліївна – дружина загиблого, 0509320172.

Казначєєв Андрій Сергійович (2006 р. н.) – син загиблого.

Казначєєв Михайло Сергійович (2009 р. н.) - син загиблого.

24.01.1975 р – 10.08.2017р.

З 2014 року березня по квітень 2015 року в складі 72 механізованої бригади приймав участь в АТО на території Донецької області, в червні 2014 року в боях під Маріуполем отримав поранення. З березня 2016 року по травень 2016 року проходив навчання на Явірівському полігоні, та, по закінченню навчання,  був направлений під місто Авдіївка Донецької області. Як механік-водій МТЛБ часто вивозив поранених з вогневих позицій. В жовтні 2016 року в результаті прямого попадання в МТЛБ боєприпасу отримав поранення та контузію. Довго проходив лікування та реабілітацію. Загинув 10.08.2017 від наслідків контузії

Сережа в дитинстві грався іграшками, які імітували зброю .Багато читав книжок на військову тематику. Дуже мріяв стати військовим. Коли нависла загроза для Батьківщини, не вагаючись (пішов до військомату, де був зарахований до складу 72 механізованої бригади. Був нагороджений відзнакою як Учасник АТО.

Похований в Гостомелі (Мостище)

Квасневський Михайло Якович – батько загиблого

Родина: Квасневська Олена Анатоліївна – колишня дружина загиблого

Квасневська Анастасія Сергіївна (22.07.2011) – донька загиблого

19.12.1984 - 14.10.2023.

Уродженець Гостомеля, виріс на вулиці Дніпропетровська, навчався в школі 15. Був солдатом механізованого взводу 9 механізованої роти 3, що належить до військової частини А4723. В ході виконання бойового завдання Батьківщини в районі н.п. Новоселівське  Луганської області в результаті мінометного обстрілу отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісні з життям.

19.10.1972-22.11.2023

Учасник бойових дій.

Солдат, водій, в/ч  А2925, напрямок Соледар

Був поранений під Соледаром.

Загинув від отриманих поранень.

15.04.1975 - 13.11.2022.

Водій кулеметник. Частина а1376  58 окрема мото-піхотна Бригада

Загинув у місті Бахмут Донецької області.

Служив 58 ма Мото Піхотна бригада. Загинув в Місті Бахмут

Родина: Колісник Оксана – дружина загиблого

Позивний "Арчі "

16.06.1996-10.11.2022 р.

Солдат стрілець-снайпер 3 механізований взвод 1 механізм рота  21 окремий батальйон "Сармат" вч  А2962.

Проходив службу 2016-2019р в НГУ 3018,  учасник АТО

Загинув в населеному пункті  с.Первомайське Покровського району Донецької області.

Нагороджений відзнакою президента України 

"ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ "

17.12.1979 – 14.04.2023

Водій 1-го механізованого взводу механізованої роти,  військової частини А0414

Штурмова бригада.

Був поранений в ході звільнення Херсону.

Героїчно загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Бахмут, Донецької області під час артилерійського обстрілу

Вірний військовій присязі під час захисту сувернітету та територіальної цілісності України

Родина:  Брагіна Тетяна Олександрівна – дружина загиблого, 0500144124.

Кость Марія Миколаївна (2012 р.н.) – донька загиблого.

17.12.1979 – 14.04.2023

Водій 1-го механізованого взводу механізованої роти,  військової частини А0414

Штурмова бригада.

Був поранений в ході звільнення Херсону.

Героїчно загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Бахмут, Донецької області під час артилерійського обстрілу

Вірний військовій присязі під час захисту сувернітету та територіальної цілісності України

Родина:  Брагіна Тетяна Олександрівна – дружина загиблого.

Кость Марія Миколаївна (2012 р.н.) – донька загиблого.

17.12.1979 – 14.04.2023

Водій 1-го механізованого взводу механізованої роти,  військової частини А0414

Штурмова бригада.

Був поранений в ході звільнення Херсону.

Героїчно загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Бахмут, Донецької області під час артилерійського обстрілу

Родина:  Брагіна Тетяна Олександрівна – дружина загиблого.

Кость Марія Миколаївна (2012 р.н.) – донька загиблого.

Позивний "Текіла"

Старший солдат, помічник гранатометника, 1відділення 1взводу оперативного призначення 1 роти ОП(на бронетранспортерах) 1 батальйону ОП військової частини 3018. 4 бригада оперативного призначення ім.Героя України сержанта С.Михальчука НГУ.

У лютому 2023р. звільнився з роботи й повернувся з роботи до України

Загинув 06.07.2023 під Бахмутом, с.Ягідне в результаті обстрілу , в ході виконання бойових завдань, стримування ворожих військ противника, отримав смертельне кульове поранення з невстановленого стрілецького озброєння.

Похований в Гостомелі.

08.10.1983- 19.05.2023

Гранатометник механізованого відділення механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону військової частини А1815. Рядовий 1-ої окремої Сіверської бригади

Героїчно загинув визволяючи село Красногорівка, Покровського району, Донецької області на Авдіївському напрямі

06.02.1990 – 23.01.2024

Інспектор прикордонної служби 2 категорії. Кулеметник першої прикордонної застави 3-го відділу прикордонної служби, 2 ПКРШ, в/ч1551

Молодший сержант 15-го Мобільного Прикордонного загону «Сталевий кордон»

Героїчно загинув, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність біля н.п. Землянки, Чугуївського району, Харківської області.

Нагороджений відзнаками «За відвагу в службі» та «За мужність в охороні державного кордону»

В героя залишались мама, дружина та маленький синочок

Народився 4 вересня 1967 року в селі Верещиця Яворівського району Львівської області. Проживав у селі Старичі. Сергій Кулик після здобуття вищої освіти працював вчителем фізичної кульутри та предмету "Захист України". Був улюбленим учителем своїх учнів. Одружений, виховав двох дочок. У пам'яті рідних та колег Сергій Григорович залишається товариським, готовим прийти на допомогу, сповненим оптимізмута жагою до життя, людиною з непідкупною саможертовністю та любовю до рідного краю.

Воєнні події 2014 року та смерть учня Юрія Костіва змінили його долю на «до» і «після»: взяв до рук зброю та пішов захищати Україну.

Штаб-сержант Кулик Сергій Григорович (позивний «Боцман») загинув 3 березня 2022 року біля м. Гостомель Київської області. У нерівному запеклому бою викликав ворожий вогонь на себе, отримавши кульові поранення, несумісні з життям. Попри це, продовжував прикривати передислокування бійців. Своїми рішучими діями забезпечив виконання поставлених завдань, не допустив проникнення диверсійно-розвідувальних груп. Ціною власного життя зберіг підлеглий особовий склад. Невдовзі його хоробре серце перестало битись...

Вічна памʼять, честь і шана Герою Сергію Кулику!

У Героя залишилися мати Стефанія, дружина Ольга та дві доньки Вікторія і Олександра.

За особисту мужність і героїзм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, штаб-сержанту Сергію Кулику присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота зірка», посмертно.

3 березня 2024 року, у другу річницю від дня загибелі, було відкрито меморіальну дошку Герою України Сергію Кулику. Пропам'ятну таблицю встановили на фасаді Старицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Юрія Костіва.

Похований в селі Старичі

22.03.1981- 25.01.2023

Позивний "Лисий"

Старший солдат військової частина А2167, 72 бригада імені «Чорних Запорожців»

Поліг у м. Вугледар в наслідок контрнаступу ворога. Свідомо лишився один, поранений, на позиції прикриваючи відхід поранених побратимів до безпечного місця.

Віддав життя за Україну

Має орден «За мужність 3 ступеня» та медаль «За участь в АТО».