Ранок 24 лютого – у кожного свій, і для всіх однаковий. Нас бомблять. Мій ранок почався як не дивно не з першими ракетами. Чоловік дав мені поспати, і лише о 7 ранку розбудив зі словами: Надя прокидайся, почалася війна. Він приніс мені каву, але я пам’ятаю як наступні три години ходила з нею і не могла зрозуміти, що мені робити. Дякувала Богові, що в цей день, моя донечка, яка проживає в Києві сьогодні з нами, що ми всі разом, і намагалася зібрати документи, обдзвонювала рідних, хоча зв’язку майже не було. В голові все лунала фраза яку напередодні я сказала подрузі: не нападуть, як в 21 сторіччі таке може бути. Я читала новини, і орієнтовно до 11 години я була наче в тумані, начебто я і розумію, що відбувається але розум не хоче цього сприймати. А потім, ми почули і побачили гвинтокрили( їх було кілька десятків), сусіди чомусь подумали, що це наші, але чоловік закричав всі в підвал, ми забігли і я через вікно дивилася, як три літають у нас над огородом ( зовсім низько, трохи вище за вишню, яка росте на нашому подвір’ї ). В цей момент я прийшла в себе, я пам’ятаю наче поштовх, що це все насправді.
Обід 24 лютого. Почалася атака на аеродром, було видно чорний дим, постійні вибухи, ми розуміли, що підбито декілька гвинтокрилів. Прийшла інформація, що висадився десант, по них била наша нацгвардія. Пізніше десь мабуть через пару годин, ми бачили частину наших хлопців строковиків, які змогли вийти звідти. Вони відходили, щоб перегрупуватися, адже зброї майже не було. Після цього на декілька годин все заспокоїлося
Вечір – 24 лютого.До нас приїхали куми, які не мали підвалу, нас було разом семеро. Хлопці, облаштовували укриття у погрібі. Винесли звідти консервацію, щоб не розбилися банки, позаносили матраси. Перші дні у нас навіть було світло і поставили обігрівач. Чомусь ми з першого дня почали ночувати в укритті( це пізніше мені діти говорили, що на початку ще можна було спати у будинку). Вже о 5 вечора у групу надійшло повідомлення про поранених робітників аеродрому Орієнтовно мабуть до 18.00 все було більш менш спокійно, а потім почалися бої за аеропорт. Інформація змінювалася буквально кожні півгодини. Сестрі позвонили з Києва, сказали, що аеропорт відбили, нажаль ми розуміли, що це не так. Бої тривали і нам було зрозуміло, що якщо не пошкодять смугу тут будуть приземлятися літаки ворога. О 21.30 надійшло повідомлення, що на території Київської області вводиться комендатська година з 22.00 до 07.00. У 22.50 знову написали, що аеродром відбито, о 23.20 знову почалися обстріли. Бій з російським десантом тривав . У деяких районах уже зникло світло, у нас ще до 28 буде
Ніч – 24 лютого.Ніч була неспокійна, чоловік вмовляв зранку виїзжати, але чомусь мені не хотілося. Здавалося, що потім уже не повернуся
25 лютого –Зранку танки вже були у Гостомелі, заходили з різних сторін, частина через Блиставицю частина через Синяк, виїхати вже було страшно. Близько 10 ранку ми почули колону яка йшла по центральній вулиці у напрямку Києва, але хвилин через 10 стало гучно, їх колону накрили на мосту, був бій на повороті на Ірпінь, частина розвернулася і рушила назад в сторону Гаврилівки, пізніше в цей день вдарили і по мосту у Романівці. Весь день було неспокійно, танки стріляли по різним вулицям, горіли будинки. По Гостомелю уже стояли блокпости ворога – один біля магазину «Лоток» у мікрорайоні Совхоз. На Кімерці танки. Ввечері куму дозвонилася мама, яка проживає в районі Кімерка, сказала, що стріляли в сторону будинку, вона потім боялася спати в будинку, дві ночі спала на вулиці, поки не вдалося виїхати і забрали її до себе. О 17.35 надійшла інформація, що Гостомель вже окупований. Ворог крім Кімерки також стояв у саду перед новим кладовищем. О 19.00 написали, що через Здвижівку у сторону Гостомеля рухаються до 30 танків. На вулиці включили вуличне освітлення, ми були наче на долоні. Не офіційно, але з достовірних джерел надано інформацію, що ми окуповані. Заговорили, про перших постраждалих на Кімерці, були поранені, в будинок попав снаряд. 21.15 – Стріляють в стороні КАтюжанки, Демидова, Буча, Варшавка – бої. Орієнтовно о 22.00 мені здавалося бої вже були в районі садів з автоматів. Ніч була неспокійна
Приготувати поїсти у цей день так і не вдалося, робили бутерброди і розвели мівіну. Куриця готувалася вже другий день, бо як тільки починався обстріл, перекривали газ. У донечки температура після прививки від Ковіду, ліки є, але перебування в підвалі не на користь
26 лютого – 7.00 – ранок почався з повідомлення про то, що в Гостомелі чеченці. Про вйськове містечко взагалі не було ніякої інформації. Російські диверсанти зайшли в Парк Таун. О 8.30 сильно били в районі ліцею, по в. Новозаводській горів будинок. Повідомили про те що, вороги переодягаються у форму наших ЗСУ. Попросили познімати або позамальовувати всі дорожні знаки, які вказують на назви міст, та напрямки руху. В Стоянці підірвали міст . Вводиться пароль – паляниця. Відповідь – нісенітниця. Люди, у яких зникло світло, ще мали надію що воно з’явиться, ми ще не знали, що це тільки початок. Люди почали запитувати про хліб, де можна купити, і на моє здивування відписалися, що у Бучі відкрився Новус. Але зрозуміло що ми з Гостомеля, туди б не дібралися. Хліб залишали дітям, самі вже харчувалися без. 13.27 – на повороті з Леонтовича на Свято-Покровську поставили блокпост( танк, бтр), нікого не пропускали. Люди всі сидять по будинкам, виходить бояться О 15.20 надійшла інформація, що комендантська година з 17. 00 до 8.00 по Київській області.23.30 - Гостомель зайшла нова колона – дуже велика кількість, пересувалася в бік Ірпеня, але раптово повернула і рушила у зворотньому напрямку у бік Кімерки ( чоловік з другого поверху нарахував більше 200 одиниць різної техніки)
27 лютого – 07.30 – відчуття, що стріляють з усіх сторін. На вул. Чернінській на будинок упав снаряд. У Бучі помічена колона ворога йде стрільба. Мене попередили, що колона пішла на Ірпінь, наша армія про це знає і буде бій. Після 9.00 снаряд влучив у будинок по Дніпровській біля озера. 09.47 - У нас зникло світло. Гостомель був знеструмлений повністю. Починаємо ділитися інформацією про місцезнаходження криниць. Окупанти почали грабувати магазини. По Яровій напроти магазину Яринка горів будинок. Місцеві жителі повідомили, що у Гостомелі на вулиці Богдана Хмельницького віййськові переодягаються у цивільний одяг. По Дніпровській знов було влучання загорівся ще будинок. 13.06. – на поймі бій. Ввечері отримали інформацію, що нашу «Мрію» знищено.
28 лютого – Почалися перебої зі зв’язком. Жоден оператор нормально не ловив. Люди запитували про генератори, чи можна включати. Надходили повідомлення про про ворогів, які пересувалися в районі Блиставиця ( інформацію передавали нашим військовим) У цей день мали змогу обійти трохи літніх сусідів. Несподівано з’явився робітник лавашів, які знаходяться за забором, порозносив лаваші. Діти були задоволені, Керівники магазинчиків дозвонилися, повідкривали магазини, пороздавали продукти, які там залишалися. Діти наробили собі лаваші з сиром. Пізніше також повідомили, що Торг прод сервіс роздає продукти. Кум з чоловіком дізналися, що на Леонтовичах блокпосту вже немає змогли вирватися на Кімерку забрати маму кума. Вона просиділа 3 дні сама, останні три ночі боялася спати у будинку. Вона мабуть добу відходила від шоку. Починають надходити запити про пошук людей з військового містечка. День був більш менш спокіійним.
1 березня – 00.44 – сильні вибухи протягом години. Зранку також вибухи знову щось горіло на Дніпровській ( пізніше дізналися, згорів гараж, переживали, щоб у гаражі не було підвалу і там не ховалися люди) Почалася проблема з доставкою ліків для хворих. Цей день теж виявився на диво спокійний
2 березня - ранок почався з обстрілів. Пізніше пройшла інформація що по будинках на Дніпровській та Яровій ходять вороги. Також написали, що вони облаштувалися в саду по Леонтовича. Передали інформацію ЗСУ – 17.14. О 17.52 – пішла зачистка саду. Знову виставили блокпост на перехресті Леонтовича і Свято – Покровській
3 березня – біля озера зранку стрільба, бтр стоялибіля меморіала, всередині між гуртожитком і великим будинком біля озера. Бтр їздили по Гостомелю. В 1 будинку перед озером було чоловік 5 орків, розмовляли по раціях. 13.07 – всі залищаються на тих же місцях. О 13.00 надійшла інформація, що стріляли у Прилипка Ю.І. – інформацію ніхто підтердити не може. О 14.50 донька Надя написала: «Ілліч – живий»0 15.00 надійшла інформація, що бомблять Бучу, а вже о 15.12, ми почули вибухи у центрі Гостомеля. 15.47 – Пішли по дворах . 17.14 – захватили ЖК Покровський 18.00 – весь час тривають бої у районі Бучі та у нас. 18.06 – написали, що знесло будівлю по вул. Польовій близько 20.00 на склозаводі щось горить, пізніше напишуть, що будинок, пожарні вже не виїзжають. По вулиці чутно постріли, гатять постійно без продиху. 22.00- Попали в склади, загорілися, все в диму, постріли не перестають.
березня
01.00 - гатять постійно. Бьють по Гостомелю і Бучі
03.00 – начебто трохи заспокоїлося, стихло
06.00 – пішли в будинок швиденько приготували суп, все поки було спокійно
07.00 – надіслали повідомлення, що захвачена амбулаторія у Бучі. У нас в Гостомелі мало, що видно, сильний смог пластику на вулиці, згоріли склади Фокстроту. Ворзель окупований
8.40 – на вайбер отримали, повідомлення, що у сусідів поряд у хаті повно росіян, повалили забор, вскрили магазин( біля мемеріалу). Чоловік вийшов у двір, у будинок двері зломані, все перевернуто всередині, всі речі на полу, ворота теж зірвані. У дворах поряд влаштувалися окупанти, заїхали прямо танками у двори. Поряд з меморіалом ( Верстюка Ф.С), та навпроти меморіалу у трьох дворах . У сусідів зправа облаштувалися на 2 поверсі, сидів снайпер. Діти наступні три дні навіть не піднімалися і гараж, просиділи у погрібі. Мабуть орки заглушити нас, бо зв’язку не було взагалі до наступного ранку потім інколи десь надходили повідомлення. Весь день орки ходили по будинках забирали телефони.
По Гостомелю точилися бої.
17.00 надійшло повідомлення, що учениця з нашого ліцею ( однокласниця мого сина по молодшій школі) 3 числа намагалися виїхати, їхню машину розстріляли мама загинула, у Софійкі відірвало руку. Страшно вже було залишатися, але виїзжати було ще страшніше.
березня - Зранку отримали повідомлення від Євгена Оваденка( загинув влітку 2023 на Запоріжському напрямку) Я Оваденко Євген командир взводу розвідки 133 батальйону. Ми розуміємо як вам важко. Зараз планується операція по звільненню нашого ОТГ, але все не так просто сили орків переважають. Ведуться тяжкі бої в Ірпені та Бучі. Гостомель під контролем орків, але частково. Вчора біля склозаводу було знищено 10 бмп ворога і більше 20 орків. Тримайтеся. Велике прохання. Знаходьтеся в укриттях та не ходіть по вулицях. Особливо чоловіки. Прошу передати це звернення всім кому зможете. Слава Україні!
9.11 Свято- Покровський храм та будинок священика сильно обстріляли, повибивали вікна... Люди які були в середині чудом залишилися живі
Близько обіду з підвалу почули, що у нас у дворі кричать, і говорять, щоб виходили. Ми з чоловіком вийшли, було страшно, але ми розуміли, що якщо не вийдемо, то вони полізуть у підвал. Стояло двоє з автоматами, сказали, щоб віддали телефони, Богдан відповів, що ваші вже були, телефони забрали. Вони зайшли в будинок, подивилися, що там все перевернуто, сказали один одному, що все чисто і пішли.
В групі написали , що через пару будинків від нас у будинку помер чоловік 3 числа від осколків, біля нього лише старенька мама. Дійти в той день не вийшло. Хлопці пішли мабуть наступного дня. Чоловік помер від нестачі ліків, але пролежав уже кілька днів. Було страшно, його в коврі винесли і поховали на городі.
Березня – Знову надійшла інформація про те що з Гостомеля виїзжала сім’я, їхню машину розстріляли, вбили чоловіка, дівчинка поранена
Підтвердилася інформація, що мер Гостомеля Юрій Ілліч Прилипко загинув і з ним ще двоє волонтерів, які доставляли їжу .В групі написали, склозавод буде намагатися евакуювати людей, але тільки з району склозаводу, нам туди добратися не можливо.
23.13 Свято Покровська141а обвалився будинок в підвалі під завлами 30 чоловік Допоможіть. Наступного дня люди з цього гуртожитку перейшли в інший підвал
Березня МИ дізналися, що Гостомелю присвоєно звання місто – Герой. Хотілося плакати. Нерви здавали. Зникло газопастачання. Чоловіки облаштували в гаражі буржуйку, хлопці шукали дрова. В Ірпені почали евакуацію але не зеленим коридором, а на свій ризик. Закінчувалися запаси їжі та води
Зі зникненням газопостачання все здавалося, ще більш болючим, я думала про тих мам у яких діти зовсім крихітки.
Обстріли продовжувалися постійно, інколи в ночі нараховували до 100 залпів, погріб здригався, і тільки думали про те , щоб не було влучання в гараж, під яким ми знаходилися
9.50 Ми повністю окуповані, кімерку вже патрулюють. Намагаються домовлятися. Дозвонилася мамі на кімерку, сказала, що ходили по будинках, забирали телефони, проводии обшуки. Декількох хлопців забрали в полон( на даний час в полоні)
08.03 – пройшла інформація, що частину людей вивезли до Білорусі
09.03. – зранку пройшла інформація, що буде зелений коридор. Маршрути оголошували різні, хто до ЖД вокзала Київ, хтось до Житомира, обіцяли в цей день режим тиші, але близько 10.00 почали знову стріляти. Думка їхати чи не їхати мінялася. Було два пункти збору: один біля сільради, інший біля колонії. Близько 10.00 до мене зайшли мої батьки з сестрами, які проживали на кімерці, добралися пішки, їм довелося просто навколішках тому що в цей час були обстріли. Їхати страшно, але і залишатися ще страшніше. Ми з дітьми зібралися їхати, чоловіки залишалися. Нас вивозили сусіди . Близько 11.00 ми виїхали, було холодно, ми доїхали мабуть до 183 номера, і стали в чергу. Більшість людей ішла пішки, до декого дійшла інформація, що тільки своїм ходом. на машинах не можна. Як це було страшно: почалася заметіль, холодно, мами з грудничками на руках, старенькі бабусі і дідіусі, на інвалідних візках, люди рятували свої життя. Люди йшли і йшли, ті хто без автомобіля, мали пройти до колонії, ми стояли на виїзді з вулиці Ярової, пізніше коли поверталися після невдалої евакуації, ця колона з машин була аж до 100 номерів Ярової.
14.20 отримала повідомлення : З колцентру подзвонили ,сказали що через обстріли відмінили евакуацію на С- вській ,але автобус все ж відправили за тими людьми що вже зібралися ,вони до колонії не дійдуть.
0956685462 це тел.кол.центру Простояли до 16.30 – евакуації не буде – повертаємося додому
15.43 – ще одне - Біля колонії чекайте.За інформацією зараз розміновують міст біля кампи і пропустять автобуси.Тримайтесь🙏 МИ почонали розуміти, що сьогодніми не виїдемо
16.55 - Евакуації НЕ БУДИ ВСІ ДОДОМУ. НА РАНОК БУТИ НА ЗВЯЗКУ!!! ТІЛЬКИЙ ДОМоВЛЯТЬСЯ І ПРИЙДУТЬ АВТОБУСИ ТРЕБА БУДЕ БЫСТРО ЗІБРАТИСЯ, МІСЦЕ ТА ЧАС З РАНКУ УТОЧНЕННЯ БУДЕ!!!! ПЕРЕДАВАЙТЕ ВСІМ ЗАРАЗ!!!!
Ми поверталися. Ті хто жили далі, залишалися у підвалі колонії. До мене прийшли моя родина і сусіди мами – разом нас було вже 25. Знову почали заносити все що можна у гараж, тому що лише у ньому стояла буржуйка і можна було зігрітися .
10 березня – зранку знову почали говорити про зелений коридор, інформація змінювалася. О 9.42 Ірина Верещук підтвердила коридори. О 10.00 з вікна гаража через огород ми побачили, як виводять людей з гуртожитку і ставлять в ряд. Потім почали стріляти над головами людей, я пам’ятаю, що ніколи мені не було так страшно як в той момент. Я розуміла, що сьогодні я нікуди не їду. Прийшла сусідка, сказала, що її син пішов до криниці, і дві години його немає. Він повернувся тільки через 5 годин. Орки його зупинили, обшукали і прив’язали до стовпа і лише через 4 годин відпустили. Автобуси все таки прийшли, але після невдалої евакуації 9 березня багато хто з людей 10 не виїзджав
11 березня – ми виїхали колоною автомобілів за автобусами. Сльози радості на українському блокпості