28.06.1995 - 20.07.2023р. (похований в Мощуні)

Герой загинув, виконуючи бойові обов'язки в Куп'янського районі, Харківської області, близько с.Новомлинськ, підірвавшись на ворожій міні.

Старший солдат, навідник кулеметного спеціалізованого підрозділу 28ОСБ,в/ч А4064

Чесний, мужній, хоробрий, справжній патріот своєї країни!

Найкращий татко маленької донечки, коханий чоловік, Людина з великої літери.

Родина - Терещенко Ірина Миколаївна – дружина загиблого.

Терещенко Єлизавета Олександрівна (2022 р. н.) – донька загиблого.

Молодший сержант 4 БрОП НГУ

Героїчно загинув в с.Трьохізбенка, Щастинський район, Луганська обл.

Герой України(посмертно)

Нагороджений орденом "За мужність" 3 ступеня (посмертно)

Родина: Тимченко Віка Анатоліївна – дружина загиблого.

Тимченко Ольга Миколаївна – мати загиблого.

Тимченко Варвара Олександрівна (09.06.2022 р. н.) – донька загиблого.

Молодший сержант 4 БрОП НГУ

Героїчно загинув в с.Трьохізбенка, Щастинський район, Луганська обл.

Герой України(посмертно)

Нагороджений орденом "За мужність" 3 ступеня (посмертно)

Родина: Тимченко Віка Анатоліївна – дружина загиблого.

Тимченко Ольга Миколаївна – мати загиблого.

Тимченко Варвара Олександрівна (09.06.2022 р. н.) – донька загиблого.

08.10.1987-04.03.2022

Під час виконання бойових завдань в селі Мощун Гостемельської ОТГ, 04 березня 2022 року загинув 34-річний Топал Олександр Валентинович від прямого влучання ракетної системи «Град», помер миттєво на місці.

Народився 08.10.1987 року. Мав надзвичайно активну життєву позицію. Захоплювався мисливством, риболовлею, футболом. Працював в меблярній справі. Був майстром на «всі руки» та «душею компанії».

На захист країни Олександр став 11 лютого 2015 року в лавах Національної гвардії України 2 мінометного взводу мінометної батареї 11 батальону оперативного призначення в/ч 3066.

З перших днів повномасштабної війни Олександр брав активну участь у бойових діях, де проявив себе, як герой, здійснив надлюдські подвиги з честю та відвагою. Він самотужки визначив коригувальника ворожого вогню, відстежив його, захопив та знешкодив і після цього передав працівникам СБУ. Відмінно знав місцевість, брав участь у розвідці задля визначення ворожих позицій. Активно допомагав в облаштуванні наших захисних позицій. Також надав свій житловий будинок у розпорядження бійцям 72-ої УМБР як опорний пункт.

Будинок та дворище окупанти розбомбили.

Родина: Топал Любов Володимирівна – мати загиблого.

16.04.2003 - 15 лютого 2024 року

Позивний  "Стіч"

Народився 16 квітня 2003 року в селі Горенка Київської області. Навчався в школі №104 міста Києва. Потім здобув фах менеджмент у КІТЗ НАУ.

Андрій захоплювався спортом. Брав участь у змаганнях, де виборював призові місця. Своїми здобутками у спорті досяг звання майстра спорту України по кікбоксингу, а також виборов призове місце на чемпіонаті Європи.

24 лютого 2022 року у віці 18 років, добровільно пішов захищати Батьківщину в Добровольчий батальйон «Чисте небо». Захищав Київщину, а саме село Мощун, село Лукʼянівка. У липні 2022 року підписав контракт з 4 оперативною бригадою НГУ в/ч 3018, де пройшов багато тяжких боїв , в таких містах як Лиман, Сєвєродонецьк, Опитне, Іванград, Бахмут. Згодом долучився до загону «Paragon” ГУР МО. Бої за Кліщіївку, Горлівку, Авдіївку. Молодий, позитивний, сильний, завжди готовий до виконання бойового завдання.

Останній свій бій прийняв 15 лютого 2024 року, при забезпеченні виходу військ з Авдіївки.

Вічна Пам'ять та Шана Герою

Вдома на Андрія чекали батьки та брат

03.01.84-15.04.22,

Головний сержант ОЗСП «АЗОВ», в/ч 3057

Боронив державу починаючи з 2015 року, повномасштабне вторгнення зустрів у м. Маріуполі, де разом з побратимами героїчно тримав оборону.

Загинув при виконанні бойового завдання на території заводу Азовсталь м.Маріуполь від удару ворожої авіації.

Нагороджений орденом «За мужність III ступеня» посмертно

Родина: Туровська Анна Олександрівна – колишня дружина загиблого, 0501986600.

Туровська Софія (2012 р. н.) – донька

Туровський Дмитро (2013 р. н.)- син