24 лютого 2022 року розпочалося із моторошної звістки про напад росії на Україну та масований ракетний обстріл наших міст. Життя поділилося  на «До» та «Після».

Десь близько 11 години ранку побачили, як низько над будинками пролетіла ціла низка  військових гелікоптерів, що тримали курс на військове містечко та аеродром «Антонова», а через декілька хвилин почулися страшні вибули та почалися пожежі, дим від яких було видно за декілька кілометрів.

24 лютого на склозаводі відразу розпочали зупинку печей та припинили випуск продукції. Але незабаром отримали розпорядження спробувати підтримувати печі в робочому стані, тому їх знову запустили. Тільки ненадовго.

27 лютого після потужних обстрілів і влучання снарядів по цехах підприємства   та пошкодження газопроводу печі були зупинені остаточно повністю.

З 24 лютого  в бомбосховищі заводу перебували  працівники заводу та інші жителі селища. Близько 105 людей знайшли прихисток в ньому. Працівники заводу весь цей час підтримували  цехи в технологічному стані. Люди налагодили свій побут, підтримували одне одного.

5 березня розгорівся запеклий бій біля ГСЗ. Під час нетривалої перерви між боями  людей, що перебували у сховищі, вирішили евакуювати. Заводською технікою почали вивозити батьків з дітьми. Виїжджали не через центральну прохідну, а через ворота, що виходили на територію АТАДу. Провулками виїхали на Свято-Покровську. Колона направилася до мосту через річку Ірпінь.  У цей же час частина біженців через цей же вихід пішки   йшли через шлюз в напрямку Мостища.

Наші бійці, що утримували міст, були здивовані тим, що з Гостомеля до них пробилися люди. Дізнавшись  що йде ще й піша колона, відкрили відволікаючий вогонь в сторону парку «Щасливий». Біженці зуміли дістатися території, яку контролювали ЗСУ.

Територія заводу  була захоплена ворогами. Там вони облаштували велику кількість вогневих точок, з яких вели постійні обстріли, розташовували  свою техніку.

Після звільнення Гостомеля, вже 5 квітня 2022 року, дозволили зайти на територію заводу та організувати охорону. Розпочалося розмінування. Уся територія була у ворожих розтяжках, знаходили велику кількість нерозірваних мін та снарядів.  З 13 квітня було відновлено водопостачання та водовідведення. Щодня на завод приходило до 200 працівників. Роботи велися лише вдень. Завод почав оживати.