24 лютого – прокинулися о 5:30 ранку від дзінка друга, що почалася війна… в Гостомельському  аеродромі вибухи. 

О 12:20 було вже сильно чути вибухи.

25 лютого – о 08:10 проїжджала колона військової техніки в сторону Ірпінського мосту. Через декілька хвилин підірвали міст. О 08:52 вже було тихо, ми вийшли з підвалу та побачили густий чорний дим, який був в районі повороту на Ірпінь. Декілька годин потому ми бачили військових, які бігали по парку “Щасливий” озброєні.

27 лютого – зникло світло та вода. Зник зв’язок.

29 лютого – були сильні вибухи з боку аеродрому. 

3 березня – 17:20 бачили, як наші військові йшли ланцюжком на бій  біля сколозаводу, 46 хвилин потому - гучні вибухи які тривали протягом години. Пізно ввечері був дуже потужний вибух, через деякий час ми побачили дим і як виявилося це горів будинок, який знаходить за чотири двори від нас.

4 березня – 12:49 гучні вибухи десь поряд. 

5 березня – о 10 ранку побачили групу людей, які бігли в сторону поворту на Ірпінь. 

6 березня – подзвонив знайомий (з вул. Лугова) і сказав, що в нього вже були російські солдати і потрібно відчиняти двері, не чинити опір. Приблизно о 16:00 спостерігали з вікна як в сусідніх дворах ходили озброєні російські солдати. Через два будиники від нас ми бачили як сусіда (він був з піднятими руками) штовхали зброєю у підвал і почалася перестрілка військових між собою. Після цього наступних два дні сусідів не було видно... і ми не знали чи живі вони. Цього ж вечору ми почули як нам стукали в ворота (дуже гучно), поки ми вийшли до воріт вже нікого не було.

7 березня – з самого ранку в вхідні двері та двері підвалу нам стукали. Відкривши до нас зайшли озброєні російські військові. Одразу нас порахували (34 особи), перевірили будинок, запитали чи нам щось потрібно з ліків та їжі. 

8 березня ранок почася з перевірки будинку російськими військовими та вже зник газ. 13:09 – в усіх сусідніх дворах вже стояли танки накриті коврами та дитячим будиночком.

9 березня – ми дізналися, що буде евакуація та збір біля церкви. О 10 ранку ми почали збиратися. О 10:40 ми виїхали з двору і в той самий час до нас в будинок остаточно “переїхали” росіяни.

Доїжджаючи до склозаводу, на перехресті було багато розбитої техніки та згорівших цивільних машин. Велика вирва, яка була праворуч від нас ускладнювала проїзд машин до центру. З території сколозаводу виїхав БТР з озброєними військовими на ньому і їхав прямо на нас. Всюди по дорозі ми бачили озброєних військових. Евакуації в той день так і не відбулося… цілий день простоявши на вулиці Яровій в очікуванні - ситуація не змінилася. Нам довелося ночувати на вулиці Яровій біля саду та бачити їхні вертоліти. Ніч була дуже важка, було дуже гучно.

10 березня – ми виїхали.