30 березня 2022 року російські окупанти вже були налаштовані робити «жест доброї волі», тому почали в різних районах селища заганяти гостомельчан до підвалів, пояснюючи, що скоро буде бій і їм безпечніше перебувати в підвалах. В деяких осередках люди дотримуючись безпеки самі перебували в укриттях і підвалах.

30 березня жителі вулиці Рекунова чули вибухи та роботу мінометів в районі ЖК «Ягода». Вже 30 березня росіяни відійшли з території ліцею №1 до будинку № 9-Б, звідтіля ще чутно було постріли і вибухи. За свідченнями очевидців, дуже швидко почала виїжджати техніка рашистів в ніч з 30 на 31 березня. Вивозили награбоване на БТРах в сумках, валізах. Жителі вулиці Свято-Покровської свідчать, що їхала техніка з такою швидкістю, що награбовані пакунки розліталися по всій вулиці. Щоб знищити сліди своїх воєнних злочинів, «визволителі» в останні дні окупації спалювали тіла мирних гостомельчан та своїх солдат у крематоріях, які облаштовували на звичайних БТРах, на них зверху ставили цистерни і в них спалювали тіла людей.

Але нажаль, навіть в цей день гинули та помирали мирні люди.

Трохи менше місяця житель Гостомеля Віктор Асташенков не дожив до 70 років. Він помер 30 березня 2022, напередодні звільнення селища від російських окупантів. Віктор впав в інсулінову кому, ліків на той час дістати було ніде…

Віктор Асташенков родом із Донеччини, був військовим. Після переїзду в Гостомель до пенсії працював у військовому містечку. Віктор хворів на цукровий діабет, йому необхідно було щодня колоти інсулін, запаси якого були обмежені, а під час окупації дістати препарат не було змоги. Коли 17 березня мама померла від черепно-мозкової травми після вибуху снаряда в нас у дворі, він дуже важко це пережив. Батько був тоді на вулиці поряд з мамою, отримав контузію. А через деякий час упав в інсулінову кому… Помер 30 березня, переживши маму на два тижні», – розповідає пасинок Віктора, Олександр. Віктора Асташенкова сусіди поховали спочатку на подвір’ї, а після ексгумації – на цвинтарі Гостомеля