Дата народження  29.06.1971 р.

Дата смерті березень 2022 р.

Інна Цибульська загинула в березні 2022 року в селищі Гостомель на Київщині. Вона разом із сусідкою готувала їжу на вогнищі, коли почався обстріл. Один зі снарядів розірвався поряд. Інна загинула від уламкового поранення в голову. Їй був 51 рік.

Інна Цибульська народилася в Білорусі, утім більшість життя мешкала на Вінниччині. За фахом була ветеринаркою. У 2019 році переїхала в Гостомель на Київщину, де працювала в клінінговій компанії. Інна любила природу, обожнювала квіти і тварин. Захоплювалась поезією та сама писала вірші.

З першого дня повномасштабної війни Інна та її сусіди перемістилися в укриття житлового комплексу «На Прорізній». Всього там переховувалися 35 людей: 10 дітей і 25 дорослих. Через кілька днів на територію комплексу зайшов підрозділ російських військових. Мирні жителі опинилися в заручниках. Людей зачинили у підвалі, де вони були без тепла, зв‘язку, води. Лише, коли закінчились запаси харчів, які місцеві мали із собою, окупанти дозволили готувати на вулиці.

Точно невідома дата загибелі Інни Цибульської. Встановлено лише, що це сталося в березні.

У квітні, після звільнення Київщини Збройними силами України, коли в Гостомелі з‘явився зв‘язок, сусіди зателефонували сину Інни Богдану. Він боронив рідні землі від ворога на Луганському напрямку й на фронті дізнався про загибель мами.

Інну спершу поховали біля під’їзду будинку. У квітні 2022 року тіло ексгумували та опізнали. Загиблу кремували й перепоховали на цвинтарі у Києві.

Без маминої підтримки залишився син Богдан, який продовжує боронити Україну від російських окупантів.

Олександр Цовма мав інвалідність з дитинства. Жив у військовому містечку в Гостомелі зі старшою сестрою та родиною племінниці, був безробітним, допомагав рідним по господарству. Олександра вбили російські військові – пострілом у потилицю. Йому було 49 років.

24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, Олександр із родичами перебрався до приватного будинку в районі Кимерка. Наприкінці лютого у цей дім поцілив снаряд. Олександр отримав осколкове поранення. Племінниця Олена знайшла волонтера, який 1 березня під обстрілами погодився відвезти його в лікарню на вулиці Свято-Покровській. Третього березня російські військові вивели Олександра з лікарні в гараж і застрелили. Загалом там було вбито 11 мирних мешканців.

«Коли після звільнення Київщини тіло дядька знайшли українські військові, стало зрозуміло, що в лікарні йому надали необхідну допомогу. Поранення були незначні, він міг би жити», – сказала племінниця вбитого, Олена.

Олександр народився в Німеччині, його батько був військовим. Родина оселилась у Гостомелі. З дитинства Олександр любив військових, любив одягати форму. Допомагав мешканцям військового містечка.

«Кому сумку донести, кому сміття винести, в кого на городі допомогти, всім допомагав. Він був позитивний, добряк. Був як дитя, такий наївний і беззахисний. За що його могли вбити?» – сказала Олена.

В Олександра залишилися сестра та племінниця.