21.02.1989 – 21.08.2014

Народився – м. Полтава. Загинув – с.Старогнатівка, Донецька обл.

Капітан(посмертно), командир взводу

Підрозділ – 2-й об’єднаний польовий вузол зв’язку ГШ ЗСУ

27.03.1999 - 23.12.2022

Солдат-навідник 2-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону "Звіробій" військової частини А0693, 54 механізована бригада

Служив за контрактом з 28.04.2021 р. Ветеран АТО

Нагороджений медалями "Ветеран Війни" та "Незламним Героям Російсько-Української війни"

Загинув 23.12.2022 під час виконання бойового завдання у м.Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області.

Позивний "Звіробій"

Логвиненко Юрій Миколайович (Дозік).Командир 2-го відділення 1-го зенітного артилерійського взводу 1-ї зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини 3018 Національної гвардії України молодший сержант.

Юрій народився 07 лютого1982 року у селищі Димер Київської області. Закінчив Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Працював у школі вчителем фізкультури.

З початком повномасштабної війни чоловік став у лави Національної гвардії України.

16 березня 2022 року о 09.00  російсько-окупаційні війська розпочали штурмові дії позицій батальйонно-тактичної групи в районі населеного пункту Рубіжне Луганської області. Молодший сержант Логвиненко Ю. М. у складі штурмового підрозділу висунувся на багатоцільовому  легкому броньованому тягачі на передові позиції та почав вести вогонь  під прикриттям броні з ручного протитанкового гранатомету по ворожих бетонних укріпленнях у результаті чого здетонували боєприпаси і на позиціях незаконних збройних формувань пролунала низка вибухів. Після вибухів, під прицільним ворожим кулеметним вогнем,  молодший сержант Логвиненко Ю. М. стрілецьким вогнем, прикривав відхід особового складу штурмової групи для поповнення боєкомплекту, перегрупування та зайняття більш вигідних позицій для ведення бою. О 11.27 ворожий гранатомет поцілив у багатоцільовий легкий броньований тягач, із-за якого вів вогонь військовослужбовець. Пролунав вибух. Молодший сержант Логвиненко Ю. М. отримав важкі проникаючи вогнепальні осколкові поранення та помер під час проведення реанімаційних заходів.

«Він був хорошим батьком і люблячим чоловіком. Таких, як він, майже не має. Найменша донечка навіть не встигла з ним познайомитись. У нього було багато друзів, які його любили. Були мрії, які не здійсняться. Після того, як він був мобілізований у 2015 році, він не бачив себе в іншій сфері, окрім військової. Я і діти просили його залишитись, а він сказав: «Хто навчить молоде покоління, якщо не я?» – розповіла дружина Світлана. Вдома на Юрія чекали дружина і троє дітей.

За сумлінне виконання службових обов'язків, відданість Військовій присязі та Українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, особисту мужність і героїзм у складних умовах загрози життю та здоров’ю молодший сержант Логвиненко Юрій Миколайович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

20.03.2022  Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у Києві із військовими почестями.

25. 10. 1982, с. Дусанів Перемишлянського, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 12. 03. 2022, смт Гостомель Бучанського р-ну Київської обл., 24. 03. 2022. Підполковник. Герой України (2022, посмертно). 

Навчався у Дусанівській та Рогатинській загальноосвітніх школах. Закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України в Харкові. Спочатку служив у 1-му полку охорони особливо важливих державних об’єктів у Дніпрі; 

Від 2018 року перебував на посаді  начальника служби охорони праці 4-ї бригади оперативного призначення в Гостомелі. Брав участь у боях у зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, після повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну — на території Київської обл. 

Від 24 лютого 2022 особовий склад бригади, що лишився на базі, зокрема й підполковник Богдан Лещишин, мужньо відбивав атаки ворога.

 12 березня він очолив бронегрупу бригади, що мала діяти спільно з підрозділами 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних сил України, що висувалися у напрямку с. Гута-Межигірська Вишгородського р-ну. Під час руху колони противник здійснив спробу прориву лінії оборони, застосувавши масований артилерійський обстріл та залучивши 3 танки, 5 бойових машин піхоти та близько роти живої сили. Щоб ввести ворога в оману та забезпечити прикриття основних колон 72-ї бригади, Богдан Лещишин, змінивши маршрут руху, визначив своїм підлеглим зручні вогневі позиції та наказав дати збройну відсіч противнику. У перші хвилини бою було знищено 3 російські БМП та близько взводу піхоти. Незабаром їхні позиції накрили залпи ворожих «Градів». Хоча Богдан Лещишин й отримав кілька поранень, але не евакуйовувався та до останнього подиху продовжував командувати підрозділом.  На жаль, його поранення були надто тяжкими. Загинув 12 березня 2022 року на полі бою.